Проєкт "Зустріти стіну" не "про силу на показ", не "про гарне", а про необхідність просто продовжувати рух далі.

 

  У житті бувають етапи, коли ти зустрічаєш стіни з обставин або впираєшся в глухий кут обмежуючих переконань. Тебе викидає з доглянутого саду в канаву, де дикі рослини хаотично ростуть серед кам'яних стін, що обсипаються. Ці рослини-аутсайдери на задвірках людської уваги символізують, що настав час шукати новий шлях.

 

 Марафонський термін «зустріти стіну» визначає стан бігуна на останній стадії дистанції, коли майже всі внутрішні ресурси закінчуються, а фініш ще попереду. Головне – продовжувати рухатися, щоб запустити реакцію організму економії енергії та використання внутрішніх резервів для подолання перешкод. Страхи та сумніви розбиваються через дії, навіть маленькі та неідеальні.

 

 Японський естетичний світогляд, що передбачає синтез потворного і милого як прекрасного або відсутність краси як найвищий прояв прекрасного, дозволяє побачити в цій канаві нову красу простих речей: кольорові плями, гру ліній, світла та тіні на стінах. Так почуття безнадійності перетворюється на ентузіазм, що надає сили рухатися вперед.

 

 Коли, окрім стіни, ти починаєш бачити якісь форми, то стіна зникає і перетворюється на полотно, а форми стають новою надією.